Жив собі годинник

І було йому дуже самотньо. Бо обшарпані стрілки втомилися ходити, старий корпус болотнозеленого кольору виблискував все новими подряпинами і тільки час до часу діти брали його до рук, заводили і на всю хату хрипло нагадував про себе старий будильник. Викинути шкода було, а от тримати - сумно, тому я взяла до рук банку акрилової фарби, стару Дарусину знимку, кілька квіточок і - за роботу.
Результат? А ось:

Знимкувала на природі, бо годинник забрала зі села і нарешті повернула його на місце.Тепер на підвіконні красується Дарусина знимка замість старого, потріпаного часом годинника.